Словацький спецпрокурор та Почесний професор УжНУ Марош Жілінка про свою роботу, погрози та науку
Цього тижня юридичний факультет УжНУ із лекцією відвідав Почесний професор УжНУ, директор відділу по боротьбі з економічною злочинністю Бюро спеціальної прокуратури Генеральної прокуратури Словацької республіки Марош Жілінка. До цього він працював Держсекретарем МВС Словаччини, тому Закарпатті відкрив для себе давно і дуже часто по роботі бував тут. Тому не дивно, що його запросили стати Почесним професором нашого університету, проте основна діяльність пана Жілінки була і досі є правнича. Свій досвід він хотів передати ужгородським студентам. Перед лекцією нам вдалося з ним трохи поспілкуватися.
- Вітаю, вас пане Жілінка. Нині про людину доволі легко дізнатися із відкритих джерел. І якщо в пошуковику вбити прокурор Марош Жілінка, то українські ЗМІ згадують Вас у контексті резонансного, бо першого в історії, вбивства словацького журналіста Яна Куцяка і його нареченої Мартіни Кушнірової. Виявилося, що замовники вбивства медійника планували і Вас теж ліквідувати. Це правда?
- Так, це правда.
- Як ви до цього поставилися? Це було неочікуваністю?
- Важко сказати, але неочікуваністю точно не було.
- Як родина відреагувала на такі новини?
- (мовчить). Як відреагували? А як можна сприйняти інформацію, що вашого чоловіка чи батька хочуть вбити лише за те, що він чесна і добросовісна людина? За те, що я роблю свою робота так, як має робити кожен прокурор?
- Ви зверталися за державною охороною?
- Так. Але більше нічого сказати не можу, бо це таємниця.
- Ця справа була дуже гучною. Як вам видається, чи правоохоронці добре роблять свою справу у його розкритті? Бо в Україні є чимало подібних справ, котрі вже роками не розслідуються і результату нема.
- Що стосується вбивства журналіста Куцяка, то я думаю, в кінці цього місяця буде висунуто обвинувачення, справу передадуть у Спеціалізований кримінальний суд Словаччини і справедливість, врешті, настане.
- Зрозумів. Ви займаєтесь економічною злочинністю. Як ви обираєте справи варті уваги спецпрокурорів?
- Все що пов’язано з корупцією, завданими збитками більше 6,5 мільйонів євро чи збитками завданими ЄС і багато іншого – це наша юрисдикція.
- Ви як директор лише координуєте роботу чи берете безпосередню участь у розслідуванні?
- І те, і інше. У нас у відділі 11 прокурорів, а загалом у Бюро 35 прокурорів, тому в середньому припадає 5-7 справ у рік на одного прокурора, за якими є судові рішення. Звісно, що справ спецпрокурор веде більше. У Словаччині є Бюро, Спецалізовані суди та окремий орган поліції, які займаються корупційними справами.
- Тобто ви разом займаєтеся топ-корупцією?
- Не зрозумів, а що таке топ-корупція?
- Злочини вчинені вищими посадовими особами, з великими збитками і т.д.
- Ні, ми займаємося усією корупцією. У нас така ж система діяла до 2009 року.
- В Україні є така практика, що іноді справу веде не один прокурор, а навіть 20-30.
- О, ми би теж так хотіли (сміється). Але це не можливо.
- Але результату наше суспільство не бачить. Ось в чім проблема.
- Не знаю, що вам на це сказати.
- Ви колись були Держсекретарем МВС. Чому зараз опинилися в прокуратурі?
- Я прокурор все свідоме життя. Ось уже 26 років. Політична посада у мене була лише 2 роки. І те, це не зовсім політична посада, адже прокурори не можуть бути членами партії. На неї мене запросили як фахівця, де я використовував свій досвід і авторитет.
- Чи бували у вашій роботі випадки, коли начальство наказувало ігнорувати певні факти, чи використовувало своє становище, щоб завести на когось справу?
- У нас це не можливо. Я не уявляю, щоб мій шеф дав мені директиву не вести кримінальну справу чи прикривати корупцію. Такої практики ні в мене, ні у мого відділу не було. Я, до речі, теж не можу вказувати своїм підлеглим, як їм вести справи. Чи на що закрити очі. За це є реальна відповідальність і кожен про це пам’ятає.
- Якщо говорити про вашу наукову роботу, то чому ви згодилися приїхати в Ужгород і стати Почесним доктором у місцевому виші?
- Коли я працював Держсекретарем МВС, то також очолював комісію зі Словацько-українських стосунків. Тоді ж я співпрацював із Університетом Коменського у Братиславі (найстаріший вуз Словаччини, де вчилися 4-и Прем’єр-міністри Словаччини та нинішній Президент), котрий має договір про співпрацю із вашим вишем. І тодішній ректор запросив мене стати Почесним доктором Закарпатського державного університету, то я це сприйняв як честь. Після того, я доволі часто відвідував Україну і постійно намагався потрапити і до ужгородського вишу, щоб передати свої знання вашим студентам.
