Хосем Мегеґед Абдалла про «Зустріч з іноземними студентами в МОН» та особистий досвід навчання в Україні.
Хосем Мегеґед Абдалла – один із перших студентів-іноземців, які склали кваліфікаційний іспит «КРОК-2» в УжНУ і наразі є клінординатором в хірургічному відділенні Ужгородської центральної міської клінічної лікарні. Минулого тижня Хосем повернувся із зустрічі з іноземними студентами, ініційованою Міністерством освіти і науки України. Про враження від зустрічі, а також своїм досвідом перебування в Україні, зміну трьох вишів та розповідями про свою батьківщину поділився Хосем.
Чи цікавою видалась поїздка до Києва та зустріч, на якій тобі вдалось побувати? Які теми оговорювали?
Так, дуже пізнавальною. У зустрічі брали участь заступник Міністра освіти і науки Роман Греба, директор Українського державного центру міжнародної освіти Олена Шаповалова та представники Посольств Марокко, Єгипту, Йорданії, Палестини, Лівану. Досить багато актуальних питань обговорили, зокрема щодо якості медичної освіти, підготовки змін до законодавства, які стосуються різних аспектів навчання в Україні отримання віз, складання кваліфікаційного іспиту «КРОК», визнання освітніх документів, корупції у вишах та інші. Щодо корупції хочу сказати, що ніколи з нею особисто у жодному виші не зустрічався. На жаль, є студенти, які приїжджають в Україну і вступають в університети не зовсім для того, щоб вчитись, і псують тим самим наш імідж. Через них суспільство починає ставитись не зовсім добре до всіх студентів-іноземців. Але всі люди різні, як пальці на руці.
Розповіси, будь ласка, трохи детальніше про себе, свою сім’ю та батьківщину.
Моєю домівкою є Єгипет, а саме м. Луксор. Думаю, для багатьох українців воно є відомим, адже місто дуже популярне серед туристів. Мій батько є також лікарем та засновником клініки, тож, можна сказати, що я продовжив сімейну справу. Бувало, що ми працювали разом і я асистував йому. Батько часто їздить до мене в Ужгород, майже кожні 4 місяці. Місто та університет йому дуже до вподоби. Я середня дитина, також у мене є старший брат і молодша сестра. Медицину, як справу життя, вибрав для себе не тільки я, а й сестра – вона стоматолог. До речі, у нас 21 березня був день матері, і я б за нагоди хотів ще раз привітати свою маму.
Чому вибрав для отримання вищої освіти саме Україну і як опинився Ужгородському національному університеті?
Як я говорив раніше, мій батько лікар. Тож про Україну як країну, де можна отримати якісну медичну освіту, розповіли йому його знайомі, а він порадив приїхати сюди навчатись мені. Насамперед я прибув у Львів, і розпочав своє навчання там. Потім я прийняв рішення переїхати в м. Луганськ і продовжити освіту в цьому місті. Але через трагічні події на Сході України, був змушеним знову переїхати і змінити своє місце навчання. Я читав в інтернеті про регіони та університети України і мені сподобалось Закарпаття та УжНУ, так я і опинився тут, чому дуже радію.
Мешкавши в різних містах та навчаючись у різних вишах України, чи відчуваєш різницю між ними? В чому вона полягає?
Думаю, так, є. Все-таки, найкращим університетом для мене є УжНУ. Мені дуже сподобалось ставлення викладачів до студентів. Ти завжди можеш підійти, перепитати, якщо ти щось не до кінця зрозумів і тобі підуть на зустріч. Коли ми готувались до «КРОКУ-2», викладачі нам дуже допомагали, влаштовували додаткові заняття, присилали на пошту матеріали, завдання. І це було не 1-2 рази. І декан медичного факультету Олександр Болдіжар, і декан медичного факультету №2 Василь Калій, можна сказати, контролюють своїх студентів, їм небайдуже. В цілому, хочу сказати, що «КРОК-2» – це не важко, якщо дійсно вчитись і готуватись. Також нам допомагають у Відділі по роботі з іноземними студентами, до яких ми завжди можемо звернутися з проханнями. Наприклад, ми їздили на екскурсії у м. Львів. Тут я знайшов багато друзів, один друг з Ужгорода навіть їздив до мене в Єгипет.
Ти досить добре розмовляєш українською, як тобі вдалось її так вивчити?
Дякую, я розпочав вивчати українську ще у Львові. Через запізнення з документами, я зміг прибути в Україну тільки в листопаді, а вступна кампанія в той час вже закінчилась і мені треба було дочекатись вересня, щоб розпочати своє навчання. Ці місяці я присвятив вивченню української мови. В мене були хороші вчителі і зараз я вже володію і граматикою української мови. Потім я, звісно, продовжив навчатися і практикуватися.
Чому вирішив залишитись в Україні і які плани на майбутнє?
Я вважаю, що це прекрасний досвід, адже школи медицини у різних країнах відрізняються. Нові методики, інновації, європейський вплив. І це дуже круто, що я зможу попрактикуватись і в Україні, і в Єгипті. А через три роки я планую повернутися в Єгипет і працювати лікарем там.
Розмову вела Ганна Фельцан,
Інформаційно-видавничий центр
