Кафедра філософії є одним серед перших структурних підрозділів Ужгородського університету, який був створений незадовго після його заснування. Історія кафедри розпочинає свій відлік у далекому 1949 році, колибуло створено кафедру діалектичного та історичного матеріалізму, яку згодом перейменовано на кафедру філософії.

За радянських часів кафедрі відводилась провідна ідеологічно-пропагандистська роль у здійсненні освітньо-виховного та навчально-наукового процесу. Перед викладачами ставилися завдання роз’яснювати та аргументувати наукові засади та правильність політичного курсу радянського керівництва, істинність марксистсько-ленінського вчення про світ та відповідні соціальні процеси. Кафедра працювала над розробкою засад ідейного спрямування викладання навчальних дисциплін у вузі. Попри ідеологічне навантаження, кафедра забезпечувала викладання достатньо широкого спектру філософських дисциплін: діалектичний та історичний матеріалізм, етика, естетика, логіка, науковий атеїзм.

Сьогодення об’єднало колектив кафедри філософії навколо нових викликів у навчальній та науковій діяльності. Постала необхідність подолати суспільну маргіналізацію філософії, спричинену, панівною донедавна, марксистською ідеологією, відповісти на виклик, пов’язаний з виникненням нових парадигм у сучасній філософській думці, долати стереотипи у мисленні людей та пропагувати нові філософські дискурси.

За час існування кафедри її очолювали: д. філос. н., професор М. Редько; к. філос. н., доцент В. Лендєл; д. філос. н., професор М. Блецкан; к. філос. н., доцент В. Гвоздяк. З 2015 року кафедру очолив к. філос. н., доцент В. Левкулич.

На кафедрі працює досвідчений та кваліфікований науково-педагогічний колектив, який активно використовує модерні підходи у навчальному процесі, здійснює якісну підготовку студентів та аспірантів (докторів філософії).

Кафедра забезпечує підготовку фахівців за напрямком 6.020301 – філософія (кваліфікація «Бакалавр з філософії»).

Відповідно до кваліфікації випускники кафедри отримують можливість працювати:

• викладачем ВНЗ, продовжити навчання в аспірантурі і стати вченим;
• учителем у середній школі, коледжі, ліцеї, гімназії, училищі (наш випускник має право викладати такі предмети: «Основи філософії», «Філософія», «Людина і світ», «Особа і суспільство», «Християнська етика», «Художня культура», «Основи етики та естетики» та ін.);
• державним службовцем у різних органах державного управління (до речі, чимало тих хто має фах філософа працюють в Адміністрації (Секретаріаті) Президента України, в адміністрації Верховної Ради України);
• в прес-службах державних і комерційних структур;
• у сфері професійної журналістики, в різних традиційних і нових медіа, в редакційно-видавничому бізнесі;
• в PR-структурах на посадах аналітиків, спеціалістів із зв’язків з громадськістю;
• консультантами та референтами політичних партій;
• політтехнологом;
• аналітиком, експертом з тих чи інших проблем розвитку суспільних відносин;
• спеціалістом у сфері управління проектами і програмами;
• спеціалістом із розробки управлінських і маркетингових стратегій;
• спеціалістом із розвитку корпоративної етики.

Всі хто отримав універсальну філософську освіту, справжні фундаментальні знання, є надзвичайно затребуваними фахівцями, причому, в найрізноманітніших сферах. Філософія вчить мислити і це є її найголовнішою перевагою. Мислячі люди завжди себе реалізують. І це дуже добре розуміють у всьому прогресивному світі, де чималим попитом з боку бізнесу користуються випускники філософських факультетів. Фахівець, який отримав філософську освіту спроможний запропонувати нестандартне вирішення проблеми, що дасть поштовх розвитку компанії. Він здатен побачити те, чого не бачать всі інші, які дивляться на проблему вузько. Тому роботодавці радо запрошують до себе в компанії, мислячих, креативних, творчих фахівців. Традиційно вважається, що філософ – це не зовсім професія у класичному її розумінні, а – це особливий склад розуму, який дозволяє у професійному сенсі стати неперевершеним фахівцем у будь-якій сфері.